КИТАЙ
КИТАЙСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
Держава у Східній Азії, третя за територією країна світу після Росії та Канади і перша в світі за кількістю населення. На півночі межує з Монголією та Росією, на північному сході - з Росією й КНДР, на півдні - з В'єтнамом, Бірмою (М'янма), Лаосом, Індією, Бутаном і Непалом, на заході - з Пакистаном, Афганістаном і Таджикистаном, на північному заході - з Киргизстаном та Казахстаном. На сході омивається Жовтим морем і Східнокитайським морем, на півдні - Південно-Китайським морем. Китаю належить також понад 3400 островів, найбільшим з яких є острів Хайнан у Південно-Китайському морі. Площа країни близько 9 571 300 км2. Територія Китаю дуже різноманітна і може бути розподілена на шість фізико-географічних регіонів.
Північний захід складається з двох басейнів -Джунгарського на півночі й Таримського на півдні, а також Тянь-Шаню. У Таримському басейні знаходиться найпосушливіша пустеля Азії Такліма-кан-Шамо (Такла-Макан). Дюни в цьому районі здіймаються до 100 м. Через Тянь-Шань проходить Турфанська низовина (Турпан-Пенді).
Монгольський прикордонний район розташований на півночі Центрального Китаю. В основному це плоскогір'я, яке складається з піщаних та кам'янистих пустель, які на сході переходять у більш родючі степи. Регіон перетинає декілька низьких гірських пасом.
Північний захід займає повністю Маньчжурія з Маньчжурською долиною і прилеглими плоскогір'ями.
Північний Китай - регіон між Монгольським прикордонним районом та басейном ріки Янцзи. Тут знаходиться Лесове нагір'я, порізане долинами рік і дорогами. Північно-Китайська долина, найбільша рівнина Китаю, розташована також у цьому регіоні. На півострові Шандонг знаходиться плоскогір'я Шандонг. На південному заході регіону - Центральні гори.
Південний Китай складається з долини ріки Янцзи й південних районів країни. На заході знаходиться Сичуаньський басейн, оточений Центральними горами. Зі сходу Тибетського плоскогір'я до моря пролягає височина. У Гуджоу знаходиться дуже мальовничий регіон старих гір з пісковику. На півдні лежить басейн ріки Сянц-зян та ріки Чжуцзян (Перлинної).
Тибетське нагір'я знаходиться на крайньому південному заході Китаю, середня висота - близько 4510 м над рівнем моря. На півдні межує з ; Гімалаями, на заході - з Паміром та Каракорумом, на півночі з Куньлунем. На нагір'ї бере початок багато великих рік: Інд, Ганг, Брахмапутра,
Меконг, Янцзи, Хуанхе (Жовта). Територія Тибету була окупована Китаєм у 1951 році, а в 1953 році було скинуто теократичний режим далай-лами і встановлено комуністичне правління. Духовний лідер Тибету - далай-лама - перебуває у вигнанні,
У цілому гори займають близько 43 % території Китаю, плоскогір'я - 26 %, різні горбисті басейни - близько 19%, і лише 12% території можна характеризувати як рівнини. Головними ріками є Янцзи, Хуанхе й Сянцзян, які впадають в Тихий океан. Китаю належить також частина ріки Амур, яка формує більшу частину північно східного кордону з Росією. Ріка Янцзи - найдов ша ріка Азії. Більшість озер Китаю знаходяться в долині ріки Янцзи: найбільші - це Донгцинху та П'янгху, а також Тайху та Хонгцеху. На Тибетсь кому плоскогір'ї розташовано кілька досить великих солоних озер, найбільшим з яких є Кінгайху. У Маньчжурії і неподалік від монгольського кордону лежать кілька озер: Хулун-Нур, Бостенху, Лоп-Нур, Улансухай-Нур.
Населення Китаю (за оцінкою на 1998 рік) становить близько 1 236 914 600 чоловік, середня густота населення близько 129 чоловік на км. Більшість населення проживає в 19 східних провінціях країни. Етнічні групи: китайці - 92 %, монголи, корейці, маньчжури, уйгури, мяо, ти бетці та ще близько 50 національних меншин. Мова: китайська (державна), ю, вухакка, цзян, ган, мінь, інші діалекти китайської, уйгурська, тайська, казахська. Віросповідання: офіційно все населення вважається атеїстами, однак багато хто сповідує конфуціанство, таоїзм, буддизм. Столи ця - Пекін. Найбільші міста: Шанхай (7 500 000 чоловік), Пекін (5 800 000 чоловік), Тяньцзінь (4 600 000 чоловік), ІПеньян (4 540 000 чоловік) Вухан (3 750 000 чоловік), Гуанчжоу (Кантон) (З 580 000 чоловік); усього ж в Китаї 40 міст з
населенням понад 1 мільйон чоловік. Державний устрій - комуністичний режим. Глава держави - президент. Грошова одиниця - юань. Середня тривалість життя (на 1998 рік): 67 років - чоловіки, 70 років - жінки. Рівень народжуваності (на 1000 чоловік) - 15,7. Рівень смертності (на 1000 чоловік) - 7,0.
Згідно з легендою, китайський народ походить з долини ріки Хуанхе (Жовтої). Рис у Східному Китаї вирощували вже в 5500 році до н. є., а залишки першої людини, знайдені під Пекіном, мають вік близько 460 тисяч років. Перші цивілізації з'явилися близько IV тисячоліття до н. є. Одна з династій бронзового віку, яка правила у Північному Китаї, існувала з 1500 по 1000 рік до н. є. Після цього на території Китаю існувало кілька різних царств та імперій, правлячі династії яких проіснували практично 3 тисячі років. Царські династії розширили кордони Китаю на південь і захід і розвинули китайську цивілізацію й культуру. Навіть правління монголів (династія Юань, 1271-1368) та маньчжурів (династія Цінь, 1644-1911) не могло змінити специфічної культури країни. Історія ж Китаю в ці роки дуже багата (хто бажає ознайомитися з нею, може звернутися до історичної літератури). У XIX столітті країна почала слабшати через численні внутрішні і зовнішні конфлікти. Росія, Великобританія і Японія мали великий політичний і економічний вплив на величезні території Китаю. 1 січня 1912 року Китай став республікою. Найсерйозніші збройні конфлікти виникли у Китаю з Японією у 1894-1945 роках. Після Другої світової війни у Китаї сталася війна між Гомінданом, який представляв уряд Китаю, та комуністами. Конфлікт завершився перемогою комуністів і проголошенням 21 вересня 1949 року Китайської Народної Республіки. Гомінданівський уряд 8 грудня
1949 року переїхав на острів Тайвань. За десятиліття комуністичного правління Китай пережив «культурну революцію», «великий стрибок» та інші новації. У середині 80-х років китайське керівництво відійшло від чисто командних методів в економіці і почало проведення реформ. Однак у політиці практично все залишилося без змін, що демонструють суди над політичними дисидентами, наявність великої кількості політв'язнів. Крім того, розстріл демонстрації на площі Тяньаньминь у Пекіні в 1989 році яскраво проілюстрував прихильність до старих політичних доктрин. У липні 1997 року Китаю була передана територія Гонконгу. Китай є членом ООН, МВФ, ФАО, ВООЗ.
Клімат країни відрізняється в різних регіонах, У Південно-Східному Китаї клімат субтропічний, а на крайньому півдні країни - тропічний. Середня літня температура становить близько +26 °С середня зимова - близько +18 °С. Більша частина опадів випадає з липня по листопад. На півночі Китаю, який не має природних перешкод проти холодних вітрів із Сибіру, зими холодні - від +4 °С на півдні регіону до -10 °С північніше Пекіна. Середня температура липня становить близько +26 °С. Клімат Маньчжурії схожий на клімат Північного Китаю, але дещо холодніший: середня температура січня - близько -18 °С. У Монгольському прикордонному районі клімат практично такий же. Через велику висоту над рівнем моря Тибет має арктичний клімат. Липнева температура не перевищує +15 °С. Велика різноманітність клімату і топографії Китаю зумовлює і велике різноманіття різних видів рослин. Проте більшість дикої рослинності було знищено за століття культивації земель. Ліси збереглися лише у віддалених гірських районах. На південь від долини ріки Сидзян знаходяться густі тропічні ліси, в яких ростуть широколистяні вічнозелені рослини, пальми.
• Субтропічні рослини ростуть і на захід від Тибетського плоскогір'я. У цій зоні особливо багато дуба, бамбука, сосни, азалії, камелії японської. Також
. у деяких лісах регіону у великій кількості ростуть магнолія і лавр. У лісах далі на північ ростуть в основному листяні дерева: дуб, клен, ясень, ь береза, липа. Головні ліси Китаю знаходяться в | Маньчжурії, це хвойні ліси, в яких домінує модрина. Серед представників фауни в Китаї збереглися деякі найрідкісніші з тварин. Серед них: китайський весло ніс у ріці Янцзи, деякі види алігатора і саламандри, гігантська панда (водиться
: лише на південному заході Китаю) і китайський водяний олень (водиться лише в Китаї і Кореї). На півдні у тропічних лісах зустрічається велика кількість приматів, у тому числі гібонів і макак. У віддалених лісових районах зберігся ведмідь, тигр і леопард. У Тибеті водиться сніговий барс, ¦ на крайньому півдні країни - димчастий леопард.
Досить багато лисиць, вовків, єнотовидних собак, цівет. На заході країни зустрічаються антилопа, газель, косуля, олень. У річках досить багато риби, у тому числі лосось, форель, осетр, а також китайський річковий дельфін.
Культурним центром Китаю є Пекін. Серед його численних визначних місць і пам'яток - Заборонене місто - палацовий комплекс, в якому тепер міститься музей; мавзолей Мао Цзедуна; Музей китайської революції; Національна галерея; велика кількість храмів - Храм Небес (XV століття) є одним із найзначніших; у парку Цян-Тан знаходяться гробниці імператорів династії Мін, до Них веде знаменита алея тварин, вздовж якої стоять мармурові леви, слони, верблюди, коні; в межах міста знаходиться частина Великої китайської стіни. У Шанхаї знаходиться музей мистецтва й історії з однією з кращих у Китаї колекцій предметів мистецтва; Музей природничих наук; садмандарина Ю, розпланований у XV столітті; сад Пурпурових Осінніх Хмар, розпланований в правління династії Мін; храм Жадеїтового Будди. У Гуанчжоу розташовані: один з головних зоопарків країни; Музей Гуанчжоу; мавзолей Сунь Ятсена; пагода Женхай, побудована в часи династії Мін; храм Шести Смоківниць; найстаріша в Китаї мечеть Хуайсенг, закладена в 627 році. У Лхасі розташовано багато буддійських монастирів і храмів; палац Патала - резиденція далайлами,- побудований у XVII столітті. Неподалік від міста Сіань, у провінції Шеньсі, знаходиться гробниця імператора династії Цінь, який помер у 210 році до н. є. У гробниці виявлена ціла армія солдатів і коней з глини, виліплених у натуральну величину.