ТУРЕЧЧИНА
ТУРЕЦЬКА РЕСПУБЛІКА
Держава в Швденно-Східній Європі та Південно-Західній Азії. На північному заході межує з Болгарією та Грецією, на північному сході - з Грузією та Вірменією, на сході - з Іраном, на півдні - з Іраком та Сирією. На півночі омивається Чорним морем, на північному заході - Егейським морем. Площа країни 779 452 км2. Азіатська частина Туреччини носить назву Анатолія, європейська ж частина становить усього лише 3 % території. Країну можна умовно поділити на сім фізико-географічних регіонів: Фракія та узбережжя Мармурового моря; регіон Егейського й Середземного морів; Чорноморський регіон; західна Анатолія; Анатолійське плоскогір'я; східне нагір'я; південно-східна Анатолія. Фракія та узбережжя Мармурового моря - рівнинний регіон, на сході якого здіймається гірське пасмо з горою Улу (Олімпус) (2543 м). Узбережжя Егейського й Середземного морів вузьке й горбисте.
Анатолійське узбережжя Чорного моря обрамлені Понтськими горами. Західна Анатолія складається з нерівних гірських пасом і річкових долин, яг.; відділяють Егейське узбережжя від Анатолійського плоскогір'я - найбільшого регіону країни, з усі:: боків оточеного горами. Найвища точка цього регіону - гора Ерсієс (3916 м). Східне нагір'я є най гористішим регіоном Туреччини. У ньому знаходиться знаменита гора Арарат (5137 м), до якої, за біблійним переказом, пристав Ноїв ковчег. Там наберуть початок ріки Тигр (Дикле) і Євфрат (Фірат*. Південно-східна Анатолія - низьке плоскогір'я, , півночі, сходу і заходу оточене горами. Практичні всі ріки Туреччини порожисті й несудноплавні деякі влітку пересихають. Найдовшою рікою краї ни є Кизил-Ірмак (1150 км). Два найбільших озер ; Туреччини - озеро Ван і озеро Туз - солоні; прісноводні озера Бейзегір, Егрідир та Бурдурал знаходяться на південному заході країни.
Населення Туреччини (за оцінкою на 1998 рік} становить близько 64 566 500 чоловік, середня густота населення близько 83 чоловіки на км2. Найбільша густота - в Стамбулі і в прибережних регіонах. Етнічні групи: турки - 80 %, курди - 17 "/¦¦¦, греки, араби, вірмени, євреї. Мова: турецька (державна), курдська, арабська. Віросповідання: мусульмани - 99,8 % (чотири п'ятих - суніти, оди і п'ята - шиїти), християни - 0,2 %, іудеї. Столиця -Анкара. Найбільші міста: Стамбул (7 300 000 чоловік), Анкара(2 826 000 чоловік), Ізмір (1 757000 чоловік), Адана (931 000 чоловік), Бурса (835 000 чоловік). Державний устрій - республіка. Глаіл держави - президент. Глава уряду - прем'єр-міністр. Грошова одиниця - турецька ліра. Середня тривалість життя (на 1998 рік): 65 років - чоловіки, 69 - жінки. Рівень народжуваності (• '•¦* 1000 чоловік) - 21,4. Рівень смертності (!І 1000 чоловік) - 5,3.
Першою цивілізацією на території Анатолії була цивілізація хеттів, яка проіснувала з 1900 по 1200 роки до н. є. Вона впала під час завоювання Малої Азії та Сирії «морськими племенами» у XII столітті до н. є. Фригійці (одне з племен) утворили царство, яке проіснувало в Анатолії два століття. У цей же час на узбережжі Егейського моря виникло кілька грецьких колоній. У VII столітті до н. є. була утворена держава кіммерійців, а ще через сто років - королівство лідійців. Із середини VI століття до н. є. по 333 рік до н. є. більша частина Малої Азії належала Перській імперії. У 333 році вона стала частиною імперії Алексан-дра Македонського, а на початок II століття до н. є. потрапила під владу Риму. Після падіння Римської імперії у V столітті н. є. Стамбул (у той час Константинополь) майже на 1000 років став столицею Візантійської імперії, однак Анатолія в цей же час перебувала під владою ісламських династій. У XIV столітті почалося піднесення Оттоманської імперії, яка в 1453 році підкорила собі Константинополь. Сучасна Туреччина стала центром могутньої імперії, яка правила в регіоні понад 400 років. Перед Першою світовою війною Отто-манська імперія займала територію сучасних Сирії, Лівану, Іраку, Йорданії, Ізраїлю, Саудівської Аравії, Ємену, островів Егейського моря і Туреччини. Після поразки у війні, де Туреччина воювала на боці Німеччини, імперія втратила більшу частину своїх володінь. У 1918 році країна була окупована грецькою армією, і цього ж року розпочалася війна за незалежність Туреччини. 23 жовтня 1923 року проголошено Турецьку Республіку. Столиця була перенесена в Анкару, а султанат автоматично перестав існувати. Через Релігійні та етнічні суперечності наприкінці 70-х років у Туреччині спалахнули масові заворушення У 1978 році було введено військовий стан,
Анатолійське узбережжя Чорного моря обрамлене Понтськими горами. Західна Анатолія складається з нерівних гірських пасом і річкових долин, які відділяють Егейське узбережжя від Анатолійського плоскогір'я - найбільшого регіону країни, з усіх боків оточеного горами. Найвища точка цього регіону - гора Ерсієс (3916 м). Східне нагір'я є най-гористішим регіоном Туреччини. У ньому знаходиться знаменита гора Арарат (5137 м), до якої, за біблійним переказом, пристав Ноїв ковчег. Там же беруть початок ріки Тигр (Дикле) і Євфрат (Фірат). Південно-східна Анатолія - низьке плоскогір'я, з півночі, сходу і заходу оточене горами. Практично всі ріки Туреччини порожисті й несудноплавні, деякі влітку пересихають. Найдовшою рікою країни є Кизил-Ірмак (1150 км). Два найбільших озера Туреччини - озеро Ван і озеро Туз - солоні; прісноводні озера Бейзегір, Егрідир та Бурдурал знаходяться на південному заході країни.
Населення Туреччини (за оцінкою на 1998 рік) становить близько 64 566 500 чоловік, середня густота населення близько 83 чоловіки на км2. Найбільша густота - в Стамбулі і в прибережних регіонах. Етнічні групи: турки - 80 %, курди - 17 %, греки, араби, вірмени, євреї. Мова: турецька (державна), курдська, арабська. Віросповідання: мусульмани - 99,8 % (чотири п'ятих - суніти, одна п'ята - шиїти), християни - 0,2 %, іудеї. Столиця -Анкара. Найбільші міста: Стамбул (7 300 000 чоловік), Анкара (2 826 000 чоловік), Ізмір (1 757 000 чоловік), Адана (931 000 чоловік), Бурса (835 000 чоловік). Державний устрій - республіка. Глава держави — президент. Глава уряду - прем'єр-міністр. Грошова одиниця - турецька ліра. Середня тривалість життя (на 1998 рік): 65 років - чоловіки, 69 - жінки. Рівень народжуваності (на 1000 чоловік) - 21,4. Рівень смертності (на 1000 чоловік) - 5,3.
Першою цивілізацією на території Анатолії була цивілізація хеттів, яка проіснувала з 1900 по 1200 роки до н. є. Вона впала під час завоювання Малої Азії та Сирії «морськими племенами» у XII столітті до н. є. Фригійці (одне з племен) утворили царство, яке проіснувало в Анатолії два століття. У цей же час на узбережжі Егейського моря виникло кілька грецьких колоній. У VII столітті до н. є. була утворена держава кіммерійців, а ще через сто років - королівство лідійців. Із середини VI століття до н. є. по 333 рік до н. є. більша частина Малої Азії належала Перській імперії. У 333 році вона стала частиною імперії Александра Македонського, а на початок II століття до н. є. потрапила під владу Риму. Після падіння Римської імперії у V столітті н. є. Стамбул (у той час Константинополь) майже на 1000 років став столицею Візантійської імперії, однак Анатолія в цей же час перебувала під владою ісламських династій. У XIV столітті почалося піднесення Оттоманської імперії, яка в 1453 році підкорила собі Константинополь. Сучасна Туреччина стала центром могутньої імперії, яка правила в регіоні понад 400 років. Перед Першою світовою війною Отто-манська імперія займала територію сучасних Сирії, Лівану, Іраку, Йорданії, Ізраїлю, Саудівської Аравії, Ємену, островів Егейського моря і Туреччини. Після поразки у війні, де Туреччина воювала на боці Німеччини, імперія втратила більшу частину своїх володінь. У 1918 році країна була окупована грецькою армією, і цього ж року розпочалася війна за незалежність Туреччини. 23 жовтня 1923 року проголошено Турецьку Республіку. Столиця була перенесена в Анкару, а султанат автоматично перестав існувати. Через Релігійні та етнічні суперечності наприкінці 70-х Років у Туреччині спалахнули масові заворушен-8я^ У 1978 році було введено військовий стан,
відмінений лише в 1984 році. Однак проблема курдської меншини, яка вимагає автономії, досі не розв'язана. У 1995 році турецькі війська організували широкомасштабний наступ на позиції курдських екстремістів на півдні Туреччини і в північних районах Іраку. Туреччина є членом ООН, ГАТТ, ВООЗ, МВФ, НАТО, ЄС, Організації економічного співробітництва та розвитку.
На узбережжі Егейського та Середземного морів літо довге й жарке, а зима м'яка і дощова. Середня температура січня у Стамбулі становить від +3 °С до +8 °С, середня температура липня - від +18 °С до +28 °С. Середньорічна норма опадів близько 820 мм, дощі йдуть в основному з жовтня по травень. У цьому регіоні вирощують оливки, цитрусові, інжир, виноград. Ліси вкрай рідкісні. На Анатолійському плоскогір'ї клімат континентальний з жарким літом і відносно холодною зимою. Середня січнева температура в Анкарі - від -4 °С до +4 °С, середня липнева температура - від +15 °С до +30 °С. Середньорічна норма опадів близько 350 мм. Рослинність на плоскогір'ї в основному трав'яниста з дуже рідкісними лісами. Найжаркішим регіоном країни є південно-східна Анатолія (середня температура липня нерідко перевищує +30 °С). Серед представників фауни найпоширеніший дикий кабан, оскільки іслам забороняє вживати в їжу свинину. У віддалених гірських районах зустрічаються вовк, лисиця, дикий кіт, гієна, шакал, олень, ведмідь, куниця й гірський козел. Верблюд, буйвіл та ангорська коза одомашнені. Крім великої кількості різних видів місцевих птахів, через Туреччину пролітає кілька десятків тисяч перелітних птахів. У річках водиться велика кількість форелі.
Головною визначною пам'яткою Туреччини є Троя - легендарне місто, битва за яке оспівана Го-мером в «Іліаді». На місці, вказаному великим грецьким поетом, знайдено понад десять поселень різних
періодів, починаючи з. 3000 року до н. є. Останнє місто, від якого збереглися вулиці, храм Афіни, театр, проіснувало з І століття до н. є. по 500 рік н. є. Крім цього, в Анкарі знаходиться музей анатолійських цивілізацій з багатющими колекціями предметів побуту й мистецтва хеттів та фригійців; старе місто, розташоване довкруг середньовічної цитаделі.
V Трабзоні - церква Золотоголової Божої Матері й церква св. Євгенія візантійської архітектури, обидві церкви перероблені на мечеті; церква св. Софії (XIII століття), в якій розташований музей; монастир XIV століття. У Стамбулі - велика кількість пам'яток архітектури, у тому числі церква св. Софії
VI століття (у XV столітті була перебудована під мечеть, а тепер у будівлі розташований музей); мечеть Баязеда II, мечеть Сулеймана І; палацовий комплекс Топкапі Сераль, в якому розташований музей з колекцією султанських коштовностей, а також предметів, які належали пророкові Мухаммеду; палац Долма Багген (XIX століття); замок Едикюль; Галатська башта. У Газіантепі - руїни візантійської фортеці; неподалік від міста пагорб, на якому містився центр поклоніння богу Ваалу. В Антак'ї (Антіохія) - залишки римських храмів, акведуків, театрів та катакомб; археологічний музей з колекцією мозаїки II—III століть; грот св. Петра, в якому апостол читав свої проповіді, неподалік від грота хрестоносці в XII і XIII століттях спорудили церкви. В Адані -великий кам'яний міст, збудований у VI столітті; руїни замку 782 року. У Кайсері - розкоп стародавнього міста хеттів Канеш (III тисячоліття до н. є.). У Конья - чудові сади; декілька мечетей та монастир секти «Малевія» (дервішів-трясунів); у монастирі знаходиться гробниця засновника секти поета Джалал-ад-Діна Мухаммада Діна ар-Румі. В Бурсі кілька мечетей у візантійському, перському та ісламському стилях; гарячі сірчані джерела; гробниці перших оттоманських султанів.